Отзывы

    Valery Segeda, Pioneer of Segedism

    The work of Valery Segeda is hard to nail down with a simple definition. It’s always changing and evolving. It doesn’t fit neatly into a particular school, but rather transcends genres, mediums, and often the frame itself. It is, in short, a reflection of its creator.

    Valery is a man who delights in defying definition, in contravening convention, and in opposing the ordinary. Valery could never live in a town of Valerys. He must be separate and distinct. His number, 13, is unlucky to others. In a country of black coats and hats, he wears bright red. In the quiet of his small town retreat, he brings the light and energy of cosmopolitan Kiev. In the heart of that busy city, he provides the tranquility and ease of country life.  His work is fueled by conflict. He requires opposition, real or perceived, but, the energy of conflict finds in Valery an outlet of creativity.

    Valery’s world has been shaped by conflict. Born into the harsh realities of the Stalinist Soviet Union, he endured war, oppression, collapse and reconstruction. At times, his country and his people have been torn apart. Valery channels this time, this place, and these conflicts into productive meaningful works of art. Works that, through their vivacious color, swirling motion and linear geometry, impress the viewer with their honesty and reality.  

    Valery provides hope for the individual. He demonstrates how a person can ride upon change and conflict like a surfer on a wave. Through meditation, clean living, exercise, a sleep regimen, and many other monastic habits, he has formed a solid foundation that allows him to blow in the winds without being uprooted. It allows him to bear fruit, creatively speaking. He remains strong in himself, and shares that strength with us all through his art.

    Jason Harlen Rife, United States of America

     

    Валерий Сегеда, пионер Сегедизма
    Работам Валерия Сегеды сложно дать простое определение. Он всегда меняется и развивается. Он не вписывается в конкретную школу, а скорее выходит за рамки жанров, средств и часто самих рамок. Короче говоря, его работы отражение их создателя.
    Валерий - человек, которому нравится игнорировать определения, противоречить условностям и противостоять обычному. Валерий никогда не мог бы жить в городе Валериев. Он должен быть отдельным и отличным. Его число 13 - не счастливое для других. В стране черных пальто и шляп он носит ярко-красное.
    В тишине своего уединенного городка он несет свет и энергию космополитичного Киева. В самом центре оживленного города он обеспечивает спокойствие и непринужденность деревенской жизни. Его работа подпитывается конфликтом. Ему требуется противодействие, реальное или мнимое, но энергия конфликта находит выход в творчестве Валерия.
    Мир Валерия был сформирован конфликтом. Родившись в суровых реалиях сталинского Советского Союза, он пережил войну, угнетение крах и восстановление. Иногда его страна и его народ были разлучены. Валерий направляет это время, это место и эти конфликты в продуктивные значимые произведения искусства. Работы, которые своим ярким цветом, завихрениями и линейной геометрией впечатляют зрителя своей честностью и реальностью.
    Валерий дает надежду на личность. Он демонстрирует, как человек может оседлать перемены и конфликты, как серфер на волне. Благодаря медитации, чистому образу жизни, упражнениям, режиму сна и многим другим монашеским привычкам он сформировал прочную основу сознания, которая позволяет ему быть устойчивым и не отрываться от реальности. Это  приносит творческие плоды в его деятельности . Он остается сильным в себе и делится этой силой с нами через свое искусство.


    Джейсон Харлен Райф,  Соединенные Штаты Америки


    Писать о Сегеде - работа неблагодарная и изнурительная

    Приходила ли Вам в голову мысль описать краски и динамику утренней зари? А вечернего заката? Вот и я о том же. Надо ставить посильные (выполнимые)  задачи, следовательно писать о Сегеде не надо. Сегеду надо видеть. Сегеду не надо понимать. Сегеду можно попытаться немного почувствовать (успех при этом не гарантирован).

    Ваша реакция, Уважаемый Зритель, может отражать всю богатую палитру человеческих эмоций за исключением, может быть, скуки и безразличия.

    Приглашаю Вас в мир СЕГЕДЫ

    Андрей Рябикин

    Заместитель директора

    Тревэлинк Телеком


    Валерій Сегеда

    Художник, філософ і психоаналітик Валерій Сегеда – непересічна особистість в українському мистецтві. Формотворчість як стильовий напрям визначила не лише його творчість, а й світосприйняття. «Формотворчими» художніми образами сповнені графіка та живопис Валерія Сегеди, його унікальна майстерня, повністю викладена кольоровою мозаїкою, а також авторська книжка «13. Кільце Сегеди», власна психоаналітична теорія чисел-символів і незвичайний спосіб життя ченця-аристократа.
    «Мою картину „Імеретія. Пейзаж” з грузинського циклу на виставці побачив відомий лікар, тодішній головний рентгенолог України Георгій Ізраїльович Розенфельд – великий шанувальник мистецтва. Він запросив мене до свого маєтку, поклав стос радянських рублів. Передати словами, що я, студент-першокурсник, тоді відчував – неможливо. Адже до цього творчість і гроші існували для мене в різних вимірах», – згадує художник.
    Зараз картини Валерія Сегеди прикрашають галереї та приватні колекції відомих персон в усьому світі (зокрема, Віктора Ющенка, Михайла Саакашвілі, Йосипа Кобзона, Михайла Шуфутинського та багатьох інших поціновувачів мистецтва). Колекціонер з Німеччини, віолончеліст Юрій Кравцов придбав картину митця з циклу «Німеччина» за 60 тис. дол. А сьогодні винятковою та найдорожчою для себе художник вважає картину «Вікторія» вартістю 60 тис. дол.

    Источник: www.businessclass.kiev.ua


     


    ПРЕДСЕДАТЕЛЬ ПРАВЛЕНИЯ УКРЭКСИМБАНКА

    СЕРГЕЙ  ЯРЕМЕНКО

     




    СЕГЕДА ГЛАЗАМИ СВИДЕТЕЛЯ

    Прошло семь лет... Семь долгих и быстрых лет, как я знаком с Валерием Петровичем Сегедой. Когда встречаешь на своем жизненном пути яркую, неординарную личность, невозможно пройти мимо и не пожелать  - "Доброго здравия!" Особенно тогда, когда Личность своим взглядом первая, замечает тебя и выделяет из массы людей.  Не успев открыть рот, ты уже слышишь слова приветствия в свой адрес.

    Таким образом  произошло одно из ярких знакомств в моей жизни. В тот момент я не знал и не осознавал, что уже стал Свидетелем. Лишь спустя годы мне стало ясно - я стал Свидетелем Человеческого Гения. Тогда, к своему ужасу,  понял лишь одно - Меня прочитали как книгу за несколько секунд. Я не успел защититься от этого Сканера в образе Молодого Старика. Вернувшись домой, осознал, что информация обо мне ушла непонятно куда. В то недалекое время, приобретенные за день стрессы удачно снимались двумястами граммами алкоголя и последующим сном. Лишь утром пришло осознание того, что Файлы Души абсолютно не тронуты. Стоп. Никто не пытался залезть мне в Душу. Уже хорошо. Куда делись файлы моего негатива? Их нет - исчезли!  Дальнейший анализ показал следующее: уничтожен мой внутренний негатив и сделан деликатный намек на очень слабую самозащиту. Мне дали понять - хочешь быть Личностью - будь сильнее.  Подумайте, случались ли в вашей жизни встречи, которые за уши вытягивали Вас из подвала вашего Прошлого, заставляли Вас окунуться в Настоящее и заложить фундамент Будущего? Уверен, что были, просто попытайтесь вспомнить. Лично у меня эта вышеописанная встреча Есть. С тех пор мне пришлось попрощаться с алкоголем, построить небольшой бизнес и развить свое творческое направление. Признаюсь честно в том, что семь лет назад я был Великим Алкоголиком, запрограммированным на самоуничтожение. Мне подарили Точку Опоры - самый ценный подарок в жизни. Знаете кто подарил? Догадайтесь сами.  Вспоминая нашу первую с ним встречу сегодня, просто улыбаюсь. Однажды я сделал очень смелый шаг - прочитал Молодого Старика, как когда - то Он меня. Но, в отличии от старшего поколения, молодежь не имеет деликатности и высочайшего уважения к Личному. Я открыл файлы Его Души и испугался, потому-что кроме Бога  никого там  не увидел. Мне стало стыдно, как нашкодившему ребенку - я  никогда так не поступлю. Да и сделал это только  потому - что разрешили. Холст, кисти и краски являются сильным оружием Созидания, которое  рушит Империи и Супердержавы. В настоящее время мы  больше чем друзья. Мы - Собратья по Оружию. Наше Оружие - это наше Творчество, Великая Сила Человеческой Мысли. Желаю вам, Валерий Петрович, Кавказского долголетия и твердости руки Творческого  Снайпера.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           С уважением, Михаил Перепелица.       


    О Сегеде с детской непосредственностью

     



    Работы Валерия Сегеды я помню с раннего детства - ровно столько, сколько вообще помню наш дом и себя в нем. В известном смысле, его живопись визуально воспитывала меня, прививала некий эстетический критерий еще на подсознательном уровне.
    Интересно, как детское воображение по-своему понимает нефигуративные образы и пытается «расшифровать» их. Каждой работе я всегда находила свое интуитивное объяснение, свое истолкование, выстраивала целые истории по ее мотиву. Больше всего я любила работу, которую в семье мы называли «Земляничной поляной». Значения слова «Медитация» (авторское название произведения) я тогда еще, естественно, не знала. Работа очень камерная, формата рондо, диаметром не более 15 сантиметров - мне она казалась бесконечной.
    С того момента, как изучение искусства стало моей профессиональной деятельностью, я прочитала немало текстов с истолкованиями абстрактной живописи. И ни одна теория, даже самая профессиональная и авторитетная, не кажется мне такой правдоподобной, такой искренней, как мои детские впечатления от творчества Сегеды.


    Лизавета Герман
    Искусствовед, аспирант Академии искусств, коллекционер работ Валерия Сегеды


    Абстрактний живопис та графіка Сегеди

       

        
    Творчість художника Валерія Сегеди, на наш погляд, стає відкриттям в українському образотворчому мистецтві кінця XX - початку XXI ст. Українець угорського походження, художник народився 15 грудня 1938 р. у Глухові у родині військового. Дитинство і студентські роки проминули в Києві.
    Останні тридцять років творчого життя художник присвятив станковому абстрактному живопису, що еволюціонував у нього від монохромно сюжетних нонфігурацій у ранній період творчості до мегахроматичної абстракції емблематичного спрямування на час творчої зрілості.
    "Формотворчість", як означив свій стиль художник, зародилася в його перших акварельних композиціях І950-х - 1960-хрр. Романтична композиція "Монотипія" 1964 р., виконана на папері у змішаній техніці акварелі і гуаші, вирізняється вишуканим, ще монохромним колоритом. Лінії у композиціях В. Сегеди стрімко поривалися до декоративної самодостатності й відмовлялися підкорюватись упорядкованому малюнку, що обмежував їх можливості. "Втікаючи" на акварельні аркуші, вони врешті отримували не лише очікувану свободу самовиразу, а й щасливий відпочинок у розмаїтих барвах. Перехід від чорно-білої графіки до кольору та інколи поєднання двох творчих домінант стало визначальною рисою авторської стилістики В. Сегеди.
    Абстракція В. Сегеди 1980-х - 2000-х рр. об'єднала в собі ознаки класичної конфігурації, що була презентована у 1925 р. двома тенденціями: живописно фактурним моделюванням площини і структуруванням лінією. "Вже у 30-ті рр. означилися два стилістичні різновиди нонфігуративної хвилі - це бароковість, декоративність живописного моделювання". Естетичні орієнтири, що були принесені в мистецтво геометричними композиціями П. Клее "Абстракція, що належить до квітучого дерева" (1925). "Варіації" (1927). Орнаментальними нонфігуративними композиціями В. Кандинського "Між нами" (1934) "Біла лінія" (1936), "Взаємна згода" (1942), "Зміна" (І943), орфістськими творами Ф. Купки "Червона пульсуюча форма" (1931) та ін., стали естетичним підґрунтям для художників післявоєнної доби.  

     

     

    Картини В.Сегеди 8о-х рр. "Вправа" (1983). "Мелодії натхнення"(1986), "Рівновага" (1988), "Композиція" (1990) поєднують дві класичні тенденції європейської конфігурації ЗО-х рр. минулого століття: фактурне моделювання живописної плями і лінеарне структурування площини картини. Так, "Вправа" В.Сегеди у техніці акварелі на папері виконана у кращих традиціях абстракції В. Кандинського. Є прийнятим що у 1912 р. В. Кандинський спрямував рішучий крок до нонфігуративного живопису і малярства жесту, зробивши пряму і вигнуту лінії єдиним об'єктом зображення у варіаціях, що здобули згодом широке визнання: "Імпровізація 26" (1912), "Чорні лінії №189" (1913), "Абстракція" (1921), "Чорний мазок" (1921). У цих творах Кандинський знайшов власну форму геометричного оркестрування і порядок в усіх хроматичних тональностях та формальних ритмах, створивши в такий спосіб повноцінний самодостатній живопис. "Вправа" В. Сегеди формує художній образ на аналогічних засадах оркестрування В. Кандинського, де прямі й вигнуті лінії стають самодостатнім об'єктом зображення і, власне, підкорюють розвиток усієї гармонії сюжету. Потік поетичних ремінісценцій, пов'язаних із створенням образу спекотливого літа, розпеченого сонцем пляжу, що промитий шквальним червневим дощем - вільно спливає на біле тіло паперу, обпікаючи його ніжну матову шкіру. Художник, не як раб емоцій, а, швидше, як їх керманич, можливо, повелитель, граючись, водночас природно й абсолютно органічно вирішує класичну дилему колористики - тріаду основних кольорів: жовтого, червоного і синього, протиставляючи її двом тонам: чорному і білому. Майже всю "територію" картини  В. Сегеда віддає соковитому визрілому жовтому кольору, частково диференціюючи його, збагачує палітру "пломінких" означень. Вихори червоних ліній списами стримлять до розпеченої жовтої плоті картини і продовжують свій наступальний похід у штормовинні червоних плям, експансивно розметаних по всій ширині і довжині неопейзажу. Розірвані клаптики ясно-червоних, пурпурових і помаранчевих острівців формують автономні оази декоративних візерунків, що підсилюють життєствердну міць "материка" в цілому. Синій подано у картині вибірково. Прозорі блакитні структури огортають зухвалі червоні вихори і своєю дематеріальною присутністю підкреслюють вагомість і матеріальність червоного. Водограї мазків спонтанно створюють орнамент оптичного візерунку, що розгортається знизу догори. Зліва у нижньому куті В. Сегеда традиційно для себе відкриває чергу цифр "13","10", "11", що сприяє уподібненню картини до форми мапи. Магія чисел має для художника особливе значення, бо він силою уяви об'єднав у творчій свідомості кабалістику, хіромантію та алхімію, тим самим створюючи код духовності або його генних витоків. І тому в кожній картині, починаючи з 8о-х рр., можна виявити унікальний підбір цифр, який ніколи не повторюється і, очевидно, фіксує "код духовності" даного твору.
    Якщо зовнішні формальні особливості живописної пластики В. Сегеди можна зарахувати до розвитку традицій В. Кандинського, то його внутрішні духовні запити скоріше скеровані до зближення із П. Клее. Адже П. Клее був видатним послідовником і соратником Кандинського. П. Клее, творчість якого розвивалася паралельно з В. Кандинським, цілковито відмовився від зображення предметів і відвернувся від зовнішньої реальності, щоб поринути у світ внутрішніх уявлень і сну, - ця думка у західному мистецтвознавстві на була поширення. Сьогодні, як і багато років тому, художник плідно і наполегливо працює, і найважливіша грань його таланту присвячена традиційним проблемам кохання, жінки, майбутнього.
    Образ Прекрасної Дами у творчості В. Сегеди еволюціонував десятиріччями від обережних натяків на еротику у творах кінця 70-х рр. (серії "Райський сад") до знакових еротичних виявів на кшталт "Метелика"(1987), "Гітара"(1990), що за пластичним трактуванням наближаються до стилістики Михайла Туровського. Ставлення В. Сегеди до цих одвічних напівмуз чи напіввідьом та їхнього споконвічного напівкохання до кінця віків змінювалося в душі і творчості художника і ставало жорсткішим із року в рік.
    Проглядаючи давні роботи В. Сегеди, ми виявляємо типовий образ напіввідьми - Наташі (1972), про яку можна висловитись рядком Висоцького: "Домой приду - там ты сидиш...". Кістлява худюща Наташа - образ типової радянської двірнички, мітлу якої художник шляхетно заступив віялом, недоречним для подібного амплуа, - повертає до пам'яті зубожілі радянські комуналки і гуртожитки для молодих родин, де існували свої правила гри у радянське "щастя". На ті часи дійсність була сповнена подібними екземплярами напіввідьом, напівтрудівниць, яким у сексуальності було відмовлено. Тому оці Наташі дивляться на художника з благанням і докором, увесь образний лад твору перейнятий експресією і, сказати б, прихованим "радянським романтизмом", хоча персональні відмінності подібних героїнь В. Сегеда відкинув безжально.
    Жорсткий імперсональний, еротичний знак жінки, цілковито оформлений, знайшов свою еманацію у композиціях "Метелик" та "Гітара". Статевий код - символ "Метелика" і "Гітари" - загалом уже посутньо відкидав необхідність такої субстанції, як душа. Художник безапеляційно був налаштований на нову, незвичну для загалу форму вислову. Дамські чари, про які упродовж століть висловлювалися лише натяками, виставляються В. Сегедою з прямолінійною відвертістю, грубістю констатації факту. Подібне трактування ми знаходимо у картинах 2ооо-х рр. відомого, колись київського художника Михайла Туровського, який останні 20 років проживає у США. Мотив "Метелика" -жінки з розкинутими ногами зустрічається в його полотнах ("Вільна мішана техніка", 38x48, "Вільна мішана техніка", 48x35) - Образи "Гітари" і "Метелика", створені В. Сегедою, спиралися на якісь архетипи, а зроджувалися зі світовідчуття митця. Ту саму "Гітару" В. Сегеди можна порівняти з тюльпаном, а бажання перетворити жінку у квітку, екзотичний овоч або дивовижну комаху було затаєне у творчих пориваннях Матісса, Міро, Пікассо. Яскраво-червоне з рожевими переливами тіло "Гітари" розцвітає на яскраво-помаранчевому тлі. Енергійна чорна лінія спрагло окреслює територію живої плоті. Ауру повітряного середовища і функцію взаємодоповнюючого холодного кольору до двох вогняно-теплих виконують сині, пунктирно розкидані навколо тіла "Гітари" лінії-мазочки. Мерехтіння цієї неіснуючої нематеріальної блакитної структури, що огортає абриси тіла, посилює і підкреслює всю повноту плотської матеріальності "Гітари". Блакитні "бризки" посилюють загальну експресію образу і залишаються поза межами його скульптурного окреслення. Неосимвол В. Сегеди оживає у всій величі власної природної безпосередності і самодекларує себе, як вінець творчих авторських пошуків. Творчий доробок В. Сегеди 1980-х рр - початку XXI ст. - яскрава сторінка сучасного українського мистецтва. У своїй творчості художник гармонійно поєднав традиції західноєвропейської конфігурації початку XX ст. з неповторною самобутністю сучасної культури України.


    Іва Павельчук ("Образотворче мистецтво", №3 2007)

    © 2021 Segeda Gallery. All Rights Reserved. Designed By company.biz.ua